What Are You Lot Up To?

Рея Клайман (Rhea Clyman) - канадійська журналістка і дуже смілива дівчина стала чи не першою з північноамериканських журналістів, які висвітлювали справжнє обличчя радянського «раю» і зокрема жахи голоду в тодішній Українській РСР.

Народжена у єврейській родині у Польщі, вона з батьками Соломоном і Анною дворічною дівчинкою емігрувала до Канади у 1906. У віці 4 років вона втратила частину ноги внаслідок нещасного випадку (на неї наїхав трамвай), а роком пізніше її батько помер і тому з 11 років працювала на заводі. А у 24 роки, у 1928, вона, молода журналістка самотужки приїхала до СРСР, зачарована розповідями про «соціалістичний рай». Вона збиралася висвітлювати успіхи будівництва держави робітників і селян, де немає безробіття, жінки й чоловіки рівні, і всі щасливі.

Рея влаштовується на роботу асистенткою кореспондента New York Times, сумнозвісного Уолтера Дюранті (який саме і виспівував оди радянському раю). Проте, у Реї склався зовсім інший погляд на життя у СРСР. Вона відходить від Дюранті і влаштовується кореспонденткою лондонської газети, проте пише позаштатно до багатьох канадських, американських та британських видань. Пише те, що бачить на власні очі.

Смілива дівчина подорожує Союзом. Спочатку – на північ, до сталінських таборів, щоб перевірити чутки, ніби радянська влада використовує в’язнів як рабів – і переконується в цьому, побачивши умови життя в містечку Кем, куди сторонніх не допускають. «Місто – в’язниця, де ніхто не сміється», – такий заголовок одної з її статей про табори.

У 1933 році вона з двома дівчатами – американками вирушає шукати правди на південь. Вони потрапляють у Харків, тодішню столицю Української РСР. У кадрі документальному фільмі "Hunger for Truth"(Голод за правдою) – довжелезна черга біля хлібної крамниці. Наївні шукачки пригод, мандрівниці навіть не запаслися достатньою кількістю харчів – але тут вони нічого не знайшли, крім нескінченних черг. Вони виїжджають за місто – на селі – то вже повинно бути щось їстівне! Проте – спустошені хати, не зібране ніким колосся, села наче вимерли… Нарешті в одному з сіл їх оточують місцеві: «Чи не могли б ви передати наші прохання до Кремля? Ми тут голодаємо… наші діти їдять траву, бо нічого більше ми не можемо їм дати»… Одна селянка на підтвердження роздягає дітей, показуючи їхні спухлі животики, тонкі ніжки… «У нас забрали хліб, худоба повмирала. Забрали все».

Кадри 30-х років перемежаються із сучасними. Фільм 2017 року, ще до повномасштабного вторгнення, лихо лише розгортається на Донбасі. Крупним планом – одна сім’я: Сергія Глондара. Залишивши дружину та новонароджену доньку, він пішов захищати Україну у складі полку спеціального призначення і потрапив у полон… Лише у 2020 р. його нарешті обміняли, і він повернувся додому.

Тим часом, у фільмі науковці розгортають контекст подій, що їх так сміливо висвітлювала молода канадійська журналістка. Рея Клайман писала, що причина голоду в Україні та на Кубані «не лише посуха, але й неправильні рішення, ухвалені в верхах радянської влади», у надмірній колективізації та експропріації всієї власності селян. Енн Еплбаум, Сергій Плохій, інші науковці в Україні, США, Канаді вказують на зв’язок між розгромом УНР у 1922 році та влаштованим сталінською владою голодомором: з метою позбутися непокірних українців, які чинили відчайдушний спротив примусовому відчуженню своїх господарств та винищенню основи української нації – хазяйновитих селян, які були оголошені «куркулями».

…Молоді мандрівниці, проїхавши Україною (завітали вони також у Донецьк, де побачили жахливі умови життя й праці шахтарів) та Кубанню, переїхали через Кавказ до Грузії. Цілком інше життя! Можна відпочити та… наїстися! Проте, їх схопили доблесні «органи». Показали їм статті, написані Реєю. «Фальшиві статті про СРСР! Брехня!» Їх депортували. Спочатку – до Москви, а потім посадили на літак і видворили з країни.

Невтомна Рея, тільки – но повернулася до Канади, закидує редакції газет статтями правди про радянське життя. А невдовзі від’їжджає… до Німеччини, де висвітлює становлення гітлерівського рейху. Єврейка – у нацистській столиці, знову пише про вже іншу трагедію, що розгортається в неї на очах. Під час репортажів у нацистській Німеччині вона взяла інтерв'ю у Юліуса Штрайхера, видатного члена нацистської партії та засновника та видавця антисемітської газети Der Stürmer. Вона також спілкувалася з Рудольфом Гессом, іншим провідним членом нацистської партії. Дожила в Німеччині до сумнозвісної «Кришталевої ночі» – єврейського погрому в листопаді 1938 р. Нарешті, відлетіла з Берліна з групою єврейських біженців. Літак зазнав катастрофи під час посадки в Амстердамі. Рея зламала хребет, але якимсь дивом залишилася живою і навіть уникла паралічу.

Після чого повернулась до Монреалю і стала канадською кореспонденткою для Daily Express. У 1941 р. переїхала до Нью-Йорка, де вела тихе життя і майже не публікувалася; цікавим винятком є її стаття 1967 р. для New York Times де вона писала про внесок американців у радянську індустріалізацію.

Не виходила заміж і не мала дітей, тому залишилася маловідомою для дослідників. Померла в Нью-Йорку в 1981 році в єврейському будинку для людей похилого віку і була кремована в похоронному бюро в Нью-Джерсі.

Інтерес до її біографії повернувся у 2000-ті роки завдяки дослідженням Ярса Балана.

У 2017 р. вийшов DVD-фільм "Hunger for Truth: The Rhea Clyman story".